"Впевнена, все відбудуємо, і Україна повстане"

Луханіна Ксенія, учениця 11 класу КЗ "Харківський ліцей № 23 Харківської міської ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе:, Туль Тетяна Михайлівна

«Моя Україна майбутнього»

Послухайте мене ті, в кого жовто-блакитна душа. Сьогодні, коли на моїй українській землі йде війне. Слово "мир" для мене набуло великого, цінного і бажаного значення. Особисто для мене мир-це дім і мама, і тато ; це сміх дитячий і душі політ; це воля, рідна мова. Мир-це ще й свобода, можливість бути господинею на своїй землі. Це право вільно обирати і визначати моє власне майбутнє. Без миру в мене немає дитинства і немає майбутнього. 

Я не вмію тримати зброю в руках (поки що), але в мене є своя зброя, яку я можу використати-це мої знання, вчинки і голос. Я не маю права стояти осторонь від тих подій, що відбуваються в країні. Потрібно старанно навчатися для майбутнього своєї держави, щоб бути гідними її громадянами та захисниками. Моє серденько і душа обливаються кров'ю через страждання, які випали на твою долю, моя Україно.

Століттями хотіли забрати в тебе найдорожче-волю. Закидали аркани на твою шию татаро-монгольські хани. Мечем і вогнем випалювали польські пани в душах наших пращурів жагу до вільної України, втоптували в землю рідну нашу мову і пісню. Спопеляли вроду твою, Україно, в концтаборах німецькі фашисти. Знищували кращий цвіт твоєї нації на Соловках. Морили українців лютим голодом більшовики. Та волю і мир у всі часи здобували словом і ділом твої сини і дочки, Україно. Так, це було в минулому, але без нього немає майбутнього. 

Ненько моя! На моїх очах ти відроджуєшся, стаєш господарем у своєму домі. Збулася мрія наших прадідів - ти незалежна, самостійна держава. Я бачу тебе правовою вільною державою з міцною економікою, яка поважає та захищає своїх громадян.

Мрію, щоб прийшла до влади вмотивована еліта, наша українська, яка готова буде робити реформи, незважаючи на свої рейтинги і поведуть нашу відроджену Україну на зовсім іншу траєкторію розвитку - європейську. Але без нас, громадян, це не відбудеться.

Усе залежить від того, скільки зусиль ми готові докласти, щоб наші мрії стали дійсністю. Не милозвучні слова, а конкретні позитивні вчинки, якнайкраще виконувати свої завдання, і тоді Україна наша буде для нас справжньою Батьківщиною.

Вірю в нашу перемогу. Україна розправить свої могутні крила, посіє добро, яке проросте в душах усіх, у кого вона жовто-блакитна. І коли мир прийде на мою землю і до мене, все зроблю: 

- звернуся до вчителів і батьків всієї країни, щоб навчалися самі і навчали нас, дітей, незламному прагненню свободи і глибокому патріотизму до своєї Батьківщини;

- звернуся до суспільства, яке сьогодні перебуває на керівних посадах:" Відмовтеся від "радянщини", припиніть хапатися за неї, ніби за рятівний круг. Якщо не можете цього зробити, дайте дорогу молодим, тим, хто любить Україну понад усе";

-я прийду до своєї школи, подякую всім вчителям, і ми разом посидимо за партами в тиші без сирен та вибухів;

-я висплюсь. Бо ще не було ні ночі, ні спокійного дня;

-сходимо з мамою на могилу татка і розкажу йому про свої здобутки в навчанні і в житті;

- завжди буду дякувати тим, хто поклав своє життя на вівтар свободи і за моє майбутнє. 

Впевнена, все відбудуємо, і Україна повстане, мов фенікс з попелу.