Анна Обнявко

«Ворог хотів узяти Україну за декілька днів – не вдалося. І не вдасться!»

Обнявко Анна, учениця 9 класу Одеського ліцею № 53 Одеської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Телищак Ірина Олександрівна

Моя Україна майбутнього

Мир... З яким глибоким змістом слово... Прийшов час усвідомити, зрозуміти, що саме цей стан для суспільства – найголовніша цінність. Дуже легко, не вдумуючись в значення цього слова, ми раніше вживали його, вітаючи одне одного на свята.

Переживши останній рік і сім місяців свого життя, я зрозуміла, що саме день і ніч без повітряних тривог, гармонія у суспільстві, щирий сміх дітей, сльози радості і щастя, живі і здорові близькі тобі люди, гарний настрій тих, хто тебе оточує, розмови про все світле і хороше тощо - це все справжній мир. Не вигаданий, а справжній! І це все у нас було! Але і все це в одну мить зруйнувалось.

Ранок 24 лютого 2022 року... За що? Для чого? Моя Україно, чому такі страшні випробування випали на твою долю? Адже вже було все так добре! Так, добре! Ворог вирішив втрутитися в наше світле життя, знищити український народ, загарбати наші території. Росія... Скільки ненависті до цього слова... Скільки розчарувань... Пошматована Україна... Буча, Ірпінь, Гостомель, Чернігів, Маріуполь, Волноваха, Охтирка, Миколаїв, Бахмут, Харків, Херсон, Запоріжжя, моя Одеса та багато інших міст - нестерпний біль всієї України.

Страждання і смерть невинних дітей, плач матерів, жахи обстрілів... Ці стійкі, незнищенні міста-герої ніколи не забудуть цього страхіття.

Загояться рани, вони гордо відновляться і загартовано будуть жити, дихати і квітнути. А також українці пам'ятатимуть і страшенний злочин ворога — знищення греблі Каховської ГЕС. Але і це нас не зламало.

Ворог хотів узяти Україну за декілька днів – не вдалося. І не вдасться! Тому що українці – одне-єдине ціле, незламні!

Переглянувши історію нашої держави, можна переконатися, що ще з споконвіків наші предки мужньо захищали нашу неньку-Україну, відстоювали свої права і незалежність, робили все, щоб їхні нащадки жили в мирі, були вільними і ніколи не знали пригнічення і смуток. Сьогодні наші захисники віддають своє життя, щоб їхня родина, щоб вся Україна стала вільною, знову змогла розпрвавити свої синьо-жовті крила.

А ми, діти цих героїв, маємо бути гідними громадянами і забезпечити наше мирне майбутнє. Дуже вдало про Україну сказала Ліна Костенко: «А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».

Я навчаюсь у дев'ятому класі. Незабаром і закінчення школи. І мені вже не терпиться цього. А все тому, що якраз настане час, коли я самостійно зможу допомогти рідній Україні піднятися, розквітнути. Зараз докладаю всі зусилля, щоб якомога краще навчатися; адже міцні знання, розумні, креативні, з новими ідеями люди вкрай необхідні для відбудови нової України.

Звісно, сьогодні всі наші мрії про якомога швидшу перемогу та звільнення кожного куточка нашої рідної країни. Але мій фронт сьогодні - це якісне навчання, яке в майбутньому принесе користь рідній державі, яку я бачу вільною, могутньою, незалежною, квітучою.

Потім оберу професію, яка буде і мені близька до душі, і одна з найважливіших для відбудови країни. Україно моя, ти сильна, ти гідна найкращого майбутнього, ти непереможна, ти незламна! Україна понад усе!Слава Україні!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/