Історії, які ви нам довірили
Мені 30 років. Я з міста Слов’янськ.
Коли дізнався про напад росіян, не повірив спочатку. Почав дивитися новини, і вже з новин зрозумів що повномасштабний наступ. Перші три місяці знаходився в Слов’янську. Весь цей час ми волонтерили. Допомагали військовим, як могли, і гуманітарну допомогу розвозили.
Потім моя робота виїхала до Полтави - і мені довелося виїхати. Були величезні черги на дорогах.
Люди вивозили родини, дітей, тварин. Було складно, але виїхали.
Я часто приїжджаю додому. В мене там залишилися батьки, і я їм допомагаю. З гуманітарною кризою ні вони, ні ми не зіткнулися, тому що в наше місто направляли багато гуманітарної допомоги. Нам допомагали і продуктами, і водою, і одягом.
Мені найбільше складно морально, бо я не військова людина. Шокує жорстокість, з якою відбуваються ці військові дії.
Сподіваюсь, що війна закінчиться в цьому році. В майбутньому повернемося додому і будемо все відбудовувати, працювати.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
