«Влітку у нас почалися активні бойові дії»

Я мешкаю в селі Покровському Дніпропетровської області. Мені 30 років. Я одинока мати, моїй доньці рік і три місяці. 

О шостій ранку зателефонував мій колишній чоловік і сказав, що Харків обстріляли - почалася війна, і щоб ми збирали речі та виїжджали. Але ми від першого дня й аж до перемоги залишимося в Україні. Ми не виїжджали з села.

У Нікопольському районі тільки з літа почалися активні бойові дії, а до цього все було нормально. 

Шокувало, що ми вважали росіян нашими товаришами. Рідні, які мешкають у тій країні, не розуміють, що коїться в нас, що тут гинуть діти, люди, тварини. Шокує ставлення їхніх військових до наших полонених: те, як вони знущаються над нашими хлопцями й дівчатами. 

Мене зворушують люди, які тримаються, вірять, сподіваються. Наша сім'я разом із початку війни, і так буде до її завершення. Ми не збираємося нікуди їхати. Це наша країна. У нас була, є і буде найкраща країна з найкращими людьми.  

Вірю, що у нас буде все добре. Наша Україна розквітне, у всіх людей буде робота, житло. Люди житимуть заможно, будуть згуртовані та дружні.