Марина Костіна

«Виїхати ми змогли тільки за п’ять тижнів, а вже за тиждень відчули гуманітарну катастрофу»

Війна застала нас у Лисичанську. В нас немає машини, тому виїхати одразу не могли. З евакуаційним транспортом постійно були якісь провокації. Дуже небезпечно і страшно вирушати в дорогу з незнайомими людьми.

З гуманітарною катастрофою ми зіткнулися вже через тиждень - за їжею приходилось стояти в черзі по п’ять-шість годин під обстрілами.

Нас бомбили безперестанно, тому тринадцятирічна донька майже весь час перебувала в укритті. Вона була дуже налякана, емоційно постраждала. Виїхати з міста ми змогли лише за п’ять тижнів. До сліз зворушила відвага волонтерів, які нас вивезли з-під бомбардувань в безпечне місце.

Зараз ми тимчасово знаходимось у Хмельницькому. Я сподіваюсь, що моя дитина відчуває безпеку, бо я намагаюсь створити затишок навколо неї. Але вона дуже хоче повернутися до свого дому і до своїх друзів.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/