«Вишукувалися великі черги машин, усі люди кинулись хто куди»

Соболь Анастасія, учениця 11 класу Комунального закладу «Харківський ліцей № 108 Харківської міської ради»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Євменова Світлана Олексіївна

Війна. Моя історія

Війна – одне слово, п’ять літер, але скільки сенсу несе це слово: біль, страждання, ненависть, героїзм, сміливість, патріотизм та любов. Хто міг уявити , що і нас торкнеться війна, що буде так, як розповідалось  дуже  давно у найстрашніших історіях і це страхіття, здавалось так далеко, але  постукає у всі домівки та пройде крізь усі двері. Після цього наше життя змінилось на до та після.

Тепер це все не просто розповіді чи страшний сон, все це ми проживаємо та бачимо на власні очі, це наша нова реальність. Руйнують усе: місто, в якому ти прожив усе життя, домівки, школи, дитячі садки, вокзали, пологові будинки, мости. Руйнують абсолютно все.

У кожного своя роль в цій історій, яку ми зараз проживаємо. Військові вже більше восьми років мужньо захищають рідну  країну,  ризикуючи своїм життям,  журналісти, які з першого дня розповідають світові правду, та просто люди, що читають новини, лікарі , які кожен день рятують життя, незважаючи на обстріли, волонтери, які допомагають людям вижити в цей важкий час, люди, які кошти збирають та матеріально домагають…

Ми дійсно зрозуміли, що наша сила в єдності. Так важливо в наш час знати, що ти не один і дійсно є люди, які тебе підтримають. Тільки всі разом ми зможемо це все пережити та перемогти. Мене також торкнулась ця війна. 1 березня, близько 6 ранку наша рідна школа зазнала великих руйнувань, прилетів снаряд у бігову доріжку, постраждало наше поле, коридори, класи, двері, вікна вилетіли й уламки розлетілися куди тільки можна. Вони були всюди, їх було так багато, що через такий великий проміжок часу, ми все одно їх знаходимо.

Висаджували квіти, багато квітів зав'яло, але люди поприносили ще гарніші, які зараз цвітуть на території нашої школи,  закінчили навчання та отримали свідоцтва про закінчення 9-го класу. Усі намагалися виходити на зв’язок, щоб показати, що школа важлива. Брали участь у різних заходах та акціях: «Смаколики для воїнів ЗСУ», міжнародній конференції юних миротворців, стали лауреатами конкурсу «Молода людина року 2022» , брали участь у конкурсі «Харків  надихає» та «Присвята рідному місту», посіли 2 місце у Всеукраїнському творчому конкурсі до 31-ї річниці Незалежності України, міському конкурсі «Мирне майбутнє Харкова», у нашій школі з’явився малюнок символ Харкова ‒ Дзеркальний струмінь…

Війна відкрила багатьом очі та змінила багатьох з нас. Ми всі об'єдналися, щоб допомогти своїй Батьківщині перемогти. Люди, які перенесли одну велику проблему і всі труднощі, здатні легко зрозуміти одне одного. Військові  стали свідками не лише страшних втрат і злочинів, а й численних прикладів герїзму та співчуття, коли люди чиїсь інтереси ставлять вище за свої. Для нас всіх це величезний урок, який ми будемо пам’ятати і ніколи не пробачимо , що ворог зробив з нашим містом-героєм Харковом!