Історії, які ви нам довірили
Мені 79 років. я проживаю я в селі Олексіївці Нікопольського району, а я сама з Сумської області - з міста Охтирка.
В мене в Охтирці родичі. 24 лютого мені зателефонувала невістка. Ми розмовляли з нею, коли раптом - грохіт такий! І вона каже: «Віро, танки йдуть. Війна почалася!» Так ми і дізналася. І у нас гепали - Нікополь обстрілювали. І сьогодні навіть було таке. Страшно, я хочу сказати.
Я не знаю, як позбуватися цих стресів… Нап’юсь різних ліків - так і тримаю себе в руках.
Нам дають гуманітарну допомогу. Дякуємо велике! Ми солдатам пересилаємо гроші. От, дочка вчора переслала. Стараємося, щоб вони були в теплі, і хоч не голодні.
Батьків в мене вже давно немає, зі мною донька живе, і син і Нікополі. Вони на ніч приїжджають до мене в село, бо Нікополь дуже обстрілюють.
Мені якби війна сьогодні закінчилася. Ми чекаємо на перемогу. Нехай наші солдатики повертаються живі і здорові. Слава Україні! Слава нашим Захисникам! Хочемо, щоб наші хлопці поверталися додому, поверталися живі.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
