"Віримо, що Маріуполь знову буде українським і ми повернемось додому"

Доброго дня, мене звати Микита. Мені 11 років.

Я з міста Маріуполя. Це було найкрасивіше місто в Україні. У нас були чудові парки, набережна, гарна площа та фонтани.

Зараз я живу у місті Бровари. Воно добре, але воно не моє . Я сумую за своїм містом.

У мене поки що тут мало друзів.

Я намагаюсь спілкуватися с друзями з нового класу.

Війна дуже вплинула на сім'ю. Ми з мамою живемо вдвох (тато, на жаль, помер), мама дуже важко все перенесла, я її підтримую. Але ми віримо, що війна скоро закінчиться нашою перемогою, Маріуполь знову буде українським і ми повернемось додому.

Я дуже сумую за бабусею і дідусем, нажаль вони залишились у Маріуполі.

Я вдячній своєму дядьку - Сашко, за те, що він зміг нас вивести з міста, коли були обстріли. Також нам допомагали зовсім незнайомі люди у місті Дніпрі, я теж їм вдячний.

Я мрію про новий телефон, бо мій залишився у Маріуполі. Я зміг би більше спілкуватися з друзями і вчитися зі свого телефону, а не мами. Чесно кажучи, я радий будь-якому подарунку.

Дуже вдячний вам за можливість відправити лист. Сподіваюсь я встиг.