"Вільне життя без снарядів та гучних сирен, окупованих територій та Росії, яка нахабно бреше світові, що це не вони"

Григор’єва Галина, учитель української мови та літератури, комунальний заклад «Харківський ліцей № 28 Харківської міської ради»

"Чому бути українкою - це моя суперсила"

На жаль, ми є свідками страшних уроків історії. Голодний Маріуполь, кривава Буча, вщент зруйнований Бахмут, понівечений і такий багатостраждальний мій рідний Харків, виснажений Ізюм, Ірпінь. Скільки життів забрала війна? Скільки людей мусили виїхати за кордон, втративши дім та рідних? Земля захлиналася у крові і не могла плакати, а лише невпинно дихала.

Я мрію про час, коли більше не буде сирен. Коли не треба буде ховатися у бомбосховище. Мрію про Перемогу. Розквіт України після війни. Ми відбудуємо кожен будинок і посадимо багато квітів.

Україна хоче миру. Вільне життя без снарядів та гучних сирен, окупованих територій та Росії, яка нахабно бреше світові, що це не вони.

Діти спостерігають за глибокими вирвами після бомб, немов запитуючи: «Світ! Ти не забув свої помилки у ХХ столітті?»

Тепер наше життя виглядає інакше і речі, що раніше здавалися звичними, стали цінними, як постійний зв’язок із рідними. Смажимо млинці при свічках, печемо хліб для ЗСУ та збираємо благодійні ярмарки, аби хоч чимось допомогти Україні. Наші бійці мають іти на війну у повному обладнанні і зі зброєю у руках, аби впевнено захищати суверенні кордони Батьківщини. Українська нація за плечима має героїчне минуле, а також молоде обличчя. Талановиті, молоді, сильні, незламні, вмотивовані та безстрашні, українці змінюють історію сучасної України. Незалежність – це найголовніше, бо вона є таким важливим символом, як прапор, герб і гімн.

У цей непростий час бути українцем - це надзвичайна суперсила, яка пройняла душу нашого народу. Ця сила проявляється в кількох ключових аспектах.  У першу чергу, це солідарність та спільність українців.

Наша країна відзначилася вражаючою здатністю об'єднуватися в складних моментах. Громадяни України демонструють велику підтримку один одному, незважаючи на соціальний статусу чи політичні переконання. Солдати ЗСУ, що захищають країну на фронті, і волонтери, які надають допомогу, -усі вони стали символами цієї солідарності. 

Другий аспект - історична спадщина. Україна має багатий культурний та історичний спадок, який надихає нас на великі досягнення. Наші герої минулого, які боролися за незалежність та гідність, надають нам приклад мужності та відваги. Знання і повага до нашої історії об'єднують нас і наповнюють силами для подальшої боротьби. 

Третій аспект - сила голосу. Для українця це можливість висловлювати свою позицію та спільно діяти задля захисту своїх прав і свобод. Українська громада, незважаючи на війну, активно й демократично співпрацює, щоб формувати майбутнє своєї країни. Ми розуміємо, що наш голос важливий на міжнародному рівні, і ми використовуємо цю можливість для просування своїх інтересів і вирішення проблем. 

Четверта важлива складова - духовна витривалість. Українці вже довели свою здатність переживати важкі випробовування й розвиватися після них. Наша духовна витривалість - це резерв, який не здається перед труднощами, намагається завжди рухатися вперед, навіть коли шлях ускладнюється. 

П'ятий аспект - молодь. Молодь України є неймовірною силою. Вони мають енергію та хочуть змінити свою країну на краще. Їхні ідеї, активність та ініціатива тримають України і допомагають нам рухатися вперед. 

Завершуючи, хочу сказати, що бути українцем - це надзвичайна суперсила, особливо в контексті нинішньої війни. Ми об'єднуємося, відзначаємо свою історичну спадщину, використовуємо силу голосу, проявляємо духовну витривалість та покладаємося на свою молодь, щоб пережити це випробування і піднятися вище.

Бути українцем - це не просто національна приналежність, це покликання вищого порядку, яке надає нам силу для захисту нашої країни та будівництва кращого майбутнього.