«Вийшов з підвалу, щоб нагріти дитині води – якраз у той момент прилетів снаряд»

Я жив зі своєю сім’єю в селищі Зарічне Краматорського району Донецької області. Працював тренером.

Ми жили у приватному будинку. Мали запаси їжі, а по воду ходили до сусідів. Під час обстрілів сиділи у підвалі. Світла й газу не було.

21 квітня я вийшов з підвалу, щоб нагріти дитині води на вогнищі. Якраз у той момент прилетів снаряд. Я отримав поранення. Ні швидка, ні поліція, ні рятувальники не могли приїхати через активні бойові дії.

Я майже добу лежав поранений у підвалі. Втратив багато крові. Залишився інвалідом другої групи. У дитини також проблема – невроз.

Наступного дня приїхали волонтери з Дніпра і відвезли мене в лікарню. Я дуже вдячний їм. Також дякую нашому старості Олексію Івановичу за те, що знайшов цих волонтерів.

Зараз я з сім’єю мешкаю в Полтаві. Родичі допомогли з житлом. Шкодую, що не виїхали раніше. Ми вважали, що біда обійде нас стороною, однак помилилися.

Мрію, щоб закінчилася війна і ми могли повернутися додому. Бо в гостях добре, а вдома все-таки краще.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/