Я Михайло, мені 11 років. Наша сім'я проживала. в м. Красноармійськ (Покровск) Донецької області і складала 4 людини, потім у 2016-му ми переїхали у м.Бердянськ Запорізької області, у 2019-му нас стало п'ять, взяли під опіку одну дитину, вона сирота і має інвалідність.
Все було добре, ми ходили до школи, дівчата на вокал, малювання, я ходив на футбол, ми їздили на змагання, перемогли, а потім почалась війна...
Війна змінила все, ми прожили два місяці в окупації, помогали людям, які приїхали з Маріуполя, а потом ми змушені були виїхати до Запоріжжя. Постійні тривоги і прильотом, ти не знаєш, чи прокинешся ти чи ні, іноді було дуже страшно.
Я перестав ходити на футбол, близько року не мав такої можливості, нічого не працює, тому що дуже небезпечно, але зараз я знову граю, чому дуже рад!
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.