«Війна, кров, людське горе – все це залишається у серці і пам'яті»

Я підприємець з Краматорська. З міста я нікуди не виїжджав - і донині тут. Усе відбувалося на моїх очах: погреби, постріли - все це пережив. Моральна складова - найважча. Гинуть люди, гинуть діти, гинуть воїни - це дуже складно.

Допомогу нам надають благодійні фонди, а до повномасштабного вторгнення вирішували питання продуктів, води і медикаментів за власний кошт.

Ховалися від обстрілів разом з дітьми і онуками по підвалах – під будинками, під гаражами. Тяжко згадувати.

Мої діти частково поруч, частково - виїхали. У мене дві дочки і троє внуків. Старша донька - у Краматорську з онучкою, а дві інші онучки виїхали разом з бабусею у мирні місця. Доводиться спілкуватися по телефону, по скайпу. На даний момент я живу сам. У самотності немає нічого хорошого.

Війна, кров, горе людське – це все залишається у серці і пам'яті. Неспокійні ночі, постійні тривоги, обстріли. Все це пережити дуже складно. Вважайте, що ми живемо на лінії фронту з 2014 по 2023. Уже дев'ятий рік.

Швидше б уже закінчилася війна. А коли це станеться одному Богу відомо. Хотілося б, щоб цього року.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/