"Війна дійсно моторошна, нещадна, неначе лютий звір"

Рискальчук Артем, 15 років, учень 9-Б класу запорізького навчально-виховного комплексу № 67

Конкурс есе "Один день"

Це був звичайний шкільний день. Я, стомлений, прийшов додому і побачив знервоване обличчя своєї матері. В її руках тремтів телефон. Їй телефонував мій дідусь і сказав:

Так особисто для мене настала війна, як грім серед ясного неба.

Війна – це щось над сумне і жорстоке, тому що вона забирає життя. Достатньо одного, щоб перетворити конфлікт на жах великий і тяжкий. Самостійно спинити за одну мить ми не можемо її. А найголовніше – наше ставлення до неї. Зазвичай війна люта і страшна десь «там» на сході. Але це доки вона не торкнеться тебе і твоєї родини.

Тоді за один день я зрозумів, що війна дійсно моторошна, нещадна, неначе лютий звір. Тоді в мене докорінно змінилося ставлення до такого процесу. Усі подальші роки я слухав новини про хід подій війни на сході України, їх слухала вся рідня. А хто взагалі не чув їх в Україні? З часом моє бачення світу й реальності змінилося. Настав новий час жорстоких змін, що кулею влітають у наше життя, наносячи все більше удару. Часто чую про втрати на передовій. Важко це усвідомлювати. Тепер війна для мене означає суворий процес кровопролиття і несправедливих втрат. Розуміючи, що тебе захищають зовсім недалеко, ти хочеш щосили допомогти. Та вже не перше сторіччя сила українців – це стійке слово й міцний дух.

Треба вірити і йти вперед безумовно. Говорять, що війна – це останній спосіб, до якого слід удаватися. А я говорю, що масове кровопролиття і ворожнеча не приведуть до вирішення конфлікту, тому діяти потрібно з переосмисленням значення війни.

Як результат – мир. Я вірю в нього. Можливо, він не настане завтра, але ця неймовірна подія точно настане, бо вирішення проблеми не знаходиться в руці з автоматам. Потрібно, щоб увесь світ це усвідомив. Війна не тільки в Україні, на жаль.