Гаяне Оганесян

"Війна - це слово, почувши яке, моє серце б’ється швидше, а душа хоче плакати…"

Оганесян Гаяне

Есе "Один день"

Коли для мене почалася війна?

Війна - це слово, почувши яке, моє серце б’ється швидше, а душа хоче плакати…

Люди в сучасному світі все частіше це розуміють , і це не може не радувати. Зміни починаються з розуміння, адже єдине, що ми насправді можемо змінити - це ми самі. Чим більше людей буде розуміти, що у війні немає абсолютно нічого важливого ,та що війна - це механізм вбивства, тим менше будуть застосовуватися насильницькі методи вирішення конфліктів.

Війна несе смерть і горе, злидні, війна руйнує долі не тільки окремих людей, а й цілих народів.

Якщо вдуматися в ці слова, стане зрозуміло, що війна по суті своїй - антилюдські явище. Немає і не може бути ніякого виправдання війні. Коли для мене почалася війна? Війна почалася із першою звісткою про смерть українського сина…Кошмарний був день,коли в одну мить увесь світ перевернувся , та з кожним днем, читаючи новини , по тілу бігали мурашки. В один момент я вже перестала читати новини ,адже психологічний стан людини не може витримати таку напругу.

Дуже боляче, коли хтось намагається зруйнувати ваш будинок ,який будували ціною в життя наші предки. Коли на власні очі бачиш та усвідомлюєш історичні події – є одне бажання заплющити очі й прокинутися від цього страшного сну.

Якщо б думки і сили людства перестали витрачатися на війну, ми за одне покоління змогли б покласти край бідності в усьому світі , - стверджував Бертран Расселл. Ми,люди, забули, що об'єднавшись, можемо все: перебороти зло, повернути Батьківщину нашої мрії, бути щасливими..

Спасибі за мирне небо над головою, за щасливе дитинство нашим воїнам, державі!

Я багато читаю літератури про воєнні роки та думаю про подвиги людей. Вони завжди залишаться в моїй пам'яті. А образи воїнів, що постають зі сторінок книг і реальних подій, нагадують мені про те, яким повинен бути справжній громадянин, нагадують про цінності, про гідність, про ті моральні принципи, яким ми повинні бути вірні в будь-яких обставинах. Український народ показав усім, на що здатний справжній захисник заради своєї Батьківщини.

Ми знаємо, що народ гине, коли забуває свою історію, своїх героїв, і я хочу сказати, що в нашій країні ніхто не забутий і ніщо не забуте. Ми пам'ятали, пам'ятаємо і будемо пам'ятати тих, хто пролив кров за мир на нашій землі.

Ми будемо передавати поколіннями розповіді про подвиги, подвиги воїнів, будемо виховувати своїх дітей так, щоб пишалися тим, що вони - українці, і пам'ятали про тих,хто віддав життя за кращу долю народу, завдяки яким живуть у вільній і сильній країні – Україні!

Хто б що не казав, але кожен громадянин переживає великі страждання, біль і зневіру , які хочуть породнитися з нами,ми боремося , боремося і залишаємося позитивними ,заради наших дітей, молоді, пам'яті наших героїв— Прометеїв наших днів!

Якщо говорити особливо про мене,то мені допомогла поезія: Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні! Леся Українка власним прикладом стійкості й нездоланності жіночого серця,з мужнім характером закликає нас не здаватися! Усе у наших руках,я вірю в мирне і безтурботне життя, адже ми цього варті, ми не маємо права йти проти законів природи і забирати або вирішувати долі інших націй, усі національності мають право бути вільними, незалежними, відкритими до співконтакту.

Моя велична та дещо фантастична мрія - щоб народилася незламна любов між націями і домінували тільки добрі і позитивні аспекти у міжнародних відносинах.

Потомки Кобзаря мають одну ціль – продовжувати піднімати національну гідність й зберігати й виконувати Заповіт. Нехай буде мир — і на обличчі українців сяятиме тепла, відкрита й щира посмішка!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/