"Війна - це час, коли втрачається будь-яка гуманність та мораль"

Мельникова Валерія

Есе "Один день"

Я більше, ніж впевнена, що всі люди зійшлись на одному понятті, що війна, як метод боротьби є безглуздою. Війна несе з собою кров, страждання, і врешті-решт - смерть. Світ ні в якому разі не повинен забувати жахи війни, розлуку, страждання та смерть мільйонів. Це був би злочин перед загиблими, злочин перед майбутнім. Сам Отто фон Бісмарк казав: ”Навіть переможена війна - це зло, яке повинно бути припинено мудрістю народів”.

Кожного разу, коли я згадую про ці жахливі події, одразу ж виникає почуття вдячності, гордості нашим бійцям та на очах починають з`являтися сльози. Сльози щирості та несправедливості одночасно. Якщо уявити, що у бійців, які зараз воюють у Донецьку та Луганську, є рідні. Які страждають і почуття тривожності не покидає їх ні на хвилину. На жаль, я теж одна із цих рідних людей.

А ще це відчуття, коли питань більше, аніж відповідей й розуміння того, що нічого не можеш зробити. Це жахливо. Нещодавно мені пощастило поговорити деякий час із моїм братом, який зараз воює на сході України. І я ще більше переконалась у тому, що за словом “війна», яке складається лише із п'яти літер, приховано стільки жаху та болі. Лише за одним словом. Із розповіді брата, я зрозуміла, що за 6 років війна забрала тисячі життів та скалічила долі цілих сімей, мурашки по шкірі, а смуток все більше і більше полонить мене.

«Дуже хочеться додому,побачити нарешті рідні обличчя, свій дім. Але я тут, на війні, заради своєї Батьківщини та задля майбутнього наших людей. По-іншому я не можу,»-сказав мені брат тремтящим голосом. Від цих слів я затамувала подих та не знала, що відповісти. Мені стало так боляче, а думки, що він може не повернутися й досі не покидають.

А ще я вірю, що настане мирне щасливе життя на усій території України.