Історії, які ви нам довірили
"Відкривайте, військова поліція. У нас є інформація, що ви не чекали російські війська"
Вікторія Іванова разом із донькою - двічі переселенка. Спочатку жила в Макіївці, потім переїхала до Маріуполя. На початку повномасштабного вторгнення пані Вікторія сказала донці: "У тебе мама Янгол. І ми виживемо. І звідси вийдемо".
Жінка згадує, як місцеві мародерили магазини. Як до 150 гривень коштувала буханка хлібу. Як із донькою потрапили під мінометний обстріл, коли йшли за водою.
"Саме страшне - авіанальоти. Чуєш вибух, а потім літак. Вночі в підвалі рахували, скільки скинули бомб. Бачила "Азовсталь", "Ілліча", Лівий. Стоїш біля вікна. Ніч. Все підривається. Вночі було страшно, коли було тихо. Я не знала, що буває так темно. По кілька днів вигорали багатоповерхівки. Я читала Ліну Костенко, Орвелла. Нам треба було вижити", - згадує жителька Маріуполя Вікторія Іванова.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
