"Від постійних повітряних тривог у мене та братиків виникала істерика, паніка і потрясіння"

Мене звати Маринка. Я навчаюся в місцевій сільській школі в 9 класі. Живу разом з батьками та 2 братиками і сестричкою в селі. Живемо ми хоч і бідно, але дружно і щасливо. Тато постійно вдома, бо має групу інвалідності і не може знайти собі роботу, бо її немає. Мама постійно на підробітках з ранньої весни до пізньої осені. Вона перебирає картоплю, садить цибулю, перекопує ділянки, сапає по городах бур'яни. Потім допомагає людям збирати урожай овочів. За весь час мама збирає гроші, щоб купити 2 мішки муки, щоб взимку пекти хліб та пиріжки. А вони в мами смачні та пухкі. Вдома у нас є огород 25 соток. На ньому ми вирощуємо овочі. З домашніх тварин у нас є 2 собаки, 2 коти, 10 курей та була хрюшка. Ми допомагаємо батькам завжди. Кормимо тваринок, допомагаємо татові по господарству.

Про повномасштабне вторгнення Росії в Україну ми дізналися рано вранці від того, що недалеко від нас зірвалися склади і стояв дим та гуркіт. Було дуже страшно. Включили телевізор і дізналися новини. Від постійних повітряних тривог у мене та братиків виникала істерика, паніка і потрясіння. Хоч одразу було вирішено, що ніхто нікуди не поїде, але всеодно було зібрано всі речі першої необхідності й тривожну валізу. Сестричка почала вночі прокидатися і плакати. А потім навіть впісюватися. Тато одразу вирішив, що треба захищати сім'ї і пішов в місцеву тероборону. Але так як мало рухається, то йому прийшлося бути діжурним на блокпосту. Мама дуже переживала і без корвалолу та таблеток не проходив жоден день.

Мама разом з місцевими тьотями збирала одяг, потім різали на смужки та плели маскувальні сітки. Ми не навчалися місяць. В нашій місцевій сільській школі створили пункт незламності. В якому місцеві жінки і мама щотижня відправляють на передову посилки зі смаколиками. Вони печуть пироги, жарять котлети, готують голубці, мелять сало з часником. А ще роблять тушонку, кашу з м'ясом, а ще квасять капусту та готують смачні вареники. З минулої осені стали робити окопні свічки.

Найперше, що я прошу Святого Миколая, щоб він дарував моїй сім'ї міцне здоров'я. А ще хочу, щоб швидше закінчилася війна перемогою. І щоб всі татусі моїх однокласників повернулися додому живими. Мрії моєї сім'ї: сестричка хоче розмовляючу ляльку, братики мріють про самокат та ролики. Я ж сама особисто хочу нові ботинки та теплий спортивний костюм. І ще одна мрія є (але вона напевно недосяжна) це комп'ютер, потрібно для навчання. Але я знаю, що батьки не куплять, бо дуже дорого. Мама ж мріє про машину дров, бо надоїло їй по посадках сухі гілки та палки збирати. Ми звичайно їй допомагаємо, після уроків йдемо з возиком до посадок з нею, але цих дров вистачає на декілька днів. Тато мріє щоб швидше закінчилася війна і з'явилася робота.