"Від побаченого жаху я почала кричати"

3 березня 2022 року Людмила Шабанова з чоловіком Валерієм та іншими сусідами ховалися від ворожих обстрілів у підвалі будинку в селищі Ворзель на Київщині. На територію біля дому зайшла російська армія. Окупанти кинули у підвал димову шашку. Дочекалися, поки люди почали виходити, а тоді відкрили вогонь. Людмилу поранили в ногу, а її чоловіка Валерія – в спину. Від отриманих травм наступного дня жінка померла.

«Вони стріляли по лежачих. Не знаю, як у мене не попало… Коли від побаченого жаху я почала кричати, хтось із російських військових віддав наказ зупинити стрільбу. Але запізно…» – розповідає сусідка Тетяна Денчік, яка того дня втратила сина Ігоря. .

Людмилі Шабановій було 58 років. Вона родом з міста Яготин Київської області. Працювала в селищі Ворзель. Мешкала з чоловіком у гуртожитку. Останні роки жінка була двірничкою у санаторії «Ворзель». Співала у ворзельському хорі «Перевесло».

Сусіди та знайомі згадують про Людмилу, як про веселу і працьовиту людину.

«Всі у Ворзелі називали її Люся. Вона дуже весела, добра, працьовита людина. Приходила на допомогу, коли її попросиш. Гарно співала», – каже сусідка Тетяна Денчік.

У той день, коли Людмила отримала смертельні поранення, сусіди занесли її назад у підвал. Однак наступного дня їй стало дуже зле… Її тіло винесли у двір. Поховали в один день із 15-річним Ігорем Денчіком. Чоловікові Людмили Валерію, якого також поранили, вдалося вижити. Зараз він проходить реабілітацію.

У Людмили Шабанової залишився чоловік, діти й онуки.

Історія з instagram каналу Victims of russia.