Історії, які ви нам довірили
Іван Олександрович з дружиною весь час живуть в Охтирці. Пережиті стреси вплинули на здоров’я
Проживав я в Охтирці. Мені 64 роки. Ми з дружиною були вдома - вирішили нікуди не виїжджали.
24 лютого ми дома були, спали. Потім відкрилися у нас вікна всі, коли почали бомбити. Слава Богу, скло залишилося ціле. Ми на той час були в квартирі, бігати нам нікуди було.
Великих труднощів не було: нам давали гуманітарну допомогу, тому ми все пережили.
Шокувало те, що у нас робилося в центрі міста: як все розбивали. Міську раду розбили - це від нас було десь метрів сто.
Страшно було, звісно. Ну, нічого - все пережили.
Наші діти в Сумах, ми з жінкою вдвох залишилися. Звісно, нервові стреси на здоров’я повпливали: жінка після інфаркту, так що взагалі важко було.
Мені здається, що війна має закінчитися нашою перемогою. Будемо надіятися, що це буде літом.
Мріємо про мирне майбутнє без війни - це найголовніше.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
