Історії, які ви нам довірили
Саідмурадов Гордій,
КЗ Лисичанська спеціалізована школа І - ІІІ ступенів №8
Есе «Один день»
Війна – це дуже велике лихо… І для дорослих, і для дітей.
Про війну пишуть книги, знімають кіно. А хтось своїми очима бачив її.
Коли в нашому місті почалися бойові дії, мені було сім років. Я хлоп’ям не розумів, що діється. Спочатку було навіть цікаво дивитися, як над будинком пролітали військові літаки. Але потім я побачив страх і сльози в очах матері – і сам злякався. По вулицях бігали люди у військовому, їздили танки. Мені було не зрозуміло, що діється. Потім приїхав дідусь - і ми виїхали з міста.
Я дуже сумував за своїми друзями, своєю домівкою, своїми іграшками. Коли моя родина через певний час повернулася, то побачили, як змінилося місто. Розбиті будинки дивилися порожніми отворами замість вікон. Зруйновані мости. На вулицях людей було мало. Але я радів, що нарешті вдома.
Ця війна розділила мене з моїм двоюрідним братом, який залишився по той бік лінії розмежування на непідконтрольній Україні території. А раніше ми з ним разом проводили все літо в бабусі.
Я подорослішав, а війна досі триває, вона не дає мені спокою. Я дивлюся на неї вже іншими очима – очима підлітка. Хочеться подякувати воїнам ЗСУ за те, що врятували моє рідне місто, за те, що зараз обороняють нашу Україну. Ми обов’язково звільнимо свої території, переможемо, бо захищаємо свою Батьківщину. Виборемо мир для нашої рідної землі!
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
