"Весь світ побачив справжнє обличчя росії"

Юрченко Нікіта, 14 років, учень 9-Д класу гімназія №34 “Либідь” ім. Віктора Максименка, м. Київ

Вчителька, яка надихнула на написання - Сінчіневіч Тетяна Анатоліївна

Конкурс есе «Війна в долі моєї родини»

24 лютого, четверта ранку - день, коли весь світ сколихнувся від подій, які розпочала країна-терорист на території моєї Батьківщини. Це день, коли весь світ побачив справжнє обличчя росії: вона підступно вночі напала на Україну.

Для мене все розпочалося о 8 ранку, коли мама, збентежена та схвильована, розбудила нас з братом і сказала, що почалася війна. Спочатку я не розумів, що відбувається, був дуже розгублений та засмучений. Згодом це переросло в паніку. Я почав дивитися новини й все більше й більше усвідомлював,  що відбувається.  Мої батьки прийняли рішення виїхати з Києва в село, щоб хоч якось убезпечити нас з братом. Перебуваючи там, ми дізналися, що підприємство, яке створював мій батько з нуля, повністю знищили окупанти. Не залишилось нічого. Воно знаходилось під Бородянкою, у селі Луб’янка.  Я розумів, що буде дуже важко, але усвідомлював, що батько ніколи не опустить руки і обов’язково все відбудує, адже від цього залежить не тільки наш добробут, а й життя і добробут всіх його робітників. Тому в березні, як тільки звільнили Київщину, батько одразу повернувся додому та почав відновлювати підприємство. Ми з мамою і братом повернулися в травні. Потроху життя почало налагоджуватися, я був дуже радий.

Але я й досі не можу зрозуміти, чому росія так вчинила, це було дуже підло та жахливо, через це загинуло дуже багато людей. Наш народ не здався, а навпаки – згуртувався.

Також дуже великий внесок у нашу якнайшвидшу перемогу в цій війні зробили звичайні громадяни та волонтери, які збирають все необхідне для постраждалих та внутрішньо переміщених осіб. Це дуже приголомшливо, наскільки наш народ згуртований та відданий своїй Батьківщині!

Війна – породження зла. Скільки життів зруйнувало це зло, скільки маленьких доль. Хочеться сподіватися, що все це сон, всього лише поганий сон. Багато країн підтримують Україну зброєю, грошима, провізією. Українців, які виїхали з країни,  зустрічають з теплим одягом, їжею, дахом над головою. Це  дуже важливо для нашої держави та нашого народу. Особливо неймовірними я вважаю наших захисників ЗСУ. Контрнаступ, який наші воїни здійснили, звільнивши всю Харківщину, був вражаючим та ефективним! Патріотизм, незламна сила духу, сміливість – це риси характеру, які притаманні нашому народу, нашим захисникам. Згадуючи усі події, які сталися під час війни, я відчуваю різноманітні емоцій. Всі ці події назавжди залишаться в моїй  пам’яті, як і в пам’яті кожного українця.

Мир – породження добра. Добро завжди перемагає зло, і врешті добро переможе, а війна закінчиться. Мир – це коли люди виходять на вулицю без страху, коли дітки безтурботно бігають на своїх майданчиках у рідному місті, учні здобувають освіту, відвідуючи навчальні заклади, а не займаючись онлайн; коли всі ми будемо знаходитись під спокійним, мирним небом. Щастя, спокій, радість – те, що потрібно людям України в цей момент. Надія, віра, підтримка та згуртованість – все це допомагає громадянам України не здаватися і йти до кінця, захищаючи рідну Батьківщину.

Я – українець і  цим пишаюся. Я вірю у свій народ, свою країну, знаю, що ми переможемо. Ми зазнали багато пошкоджень через окупантів, але

Кожної секунди наш народ стає ще більш об’єднаним та сильнішим. Саме це допоможе нам перемогти ворогів та залишатися вільним народом. Сила в єдності і любові до Батьківщини!