"Вдячна своїй родині, що мене з маленьким братиком вивезли з-під обстрілів"

Привіт, мене звати Уляна, мені 7 років, я з міста Харків, але з початком війни переїхала в місто Сміла на Черкащині. Це місто хоч і невеличке, але гарне та затишне. Нових друзів я ще не знайшла, так як навчання онлайн і до школи ми не ходимо. Бути сильною і сміливою мені допомагає віра в ЗСУ наших воїнів, вони як справжні кіборги боряться за нашу землю, волю і незалежність.

Коли ми втікали з мамою від війни, то брали тільки необхідні речі, а мої та братикові іграшки зосталися в Харкові, а мені б так хотілося гратися ляльками, особливо бебі борном, щоб та лялька плакала, а я її заспокоювала, годувала, поїла і клала спатки як мама мого братика. Я б дуже хотіла, щоб Миколай приніс мені саме таку ляльку, а братику машинку. Я вдячна своїй родині, що мене з маленьким братиком, 2 рочки йому, вивезли з під обстрілів, мені було дуже страшно, вдячна ЗСУ, що мене захищають і всю країну від ворогів. Я дуже мрію повернутися в свій рідний дім і щоб закінчилася війна, бо то дуже страшно бачити такі обстріли з градів та ракет😭😭😭.