"Вдома у нас залишилася вівчарка. Ми за нею плачемо щодня"

Ми з міста Токмака, яке нині перебуває в окупації. Нас у родині четверо. Довелось виїхати у зв'язку з тим, що мій чоловік працює в поліції, російські окупанти почали поліцейських брати у полон. Вдалось виїхати лише з третього разу. Дуже складна була дорога. Нині ми перебуваємо у Запоріжжі. 

Чоловік-поліцейський, зателефонував мені з роботи сказав, що діти до школи не підуть - почалася війна. У старшої доньки сталась істерика. Перша ніч була жахливою - ми з дітьми спали у ванній на підлозі, тому що були сильні обстріли. З сьомої вечора до опівночі у нас літали літаки, ми вже із життям прощались. 

Російські окупанти зайшли у наше місто вже на другий день. Десять днів у нас не було води, газу і зв'язку. Не стало хліба. Я з дітьми виїхала у село до бабусі. Самі там випікали хліб. Щось придбати було неможливо. 

У сина був день народження 14 березня. Щоб зробити олів'є, я по всьому місту бігала - шукала ковбасу, але так і не знайшла. Згодом почали привозити продукти з Бердянська, але ціни були космічні. Наприклад, варена ковбаса коштувала 600 гривень за кілограм. З горем пополам олів'є я все-таки зробила. Одна подружка знайшла майонез, в іншої чоловік дістав 200 грамів вареної ковбаси. На день народження синочок був з олів'є. Це його улюблена страва. 

Взагалі ми не планували виїжджати. Але коли почули, що російські окупанти беруть поліцейських у полон, вирішили евакуюватися. Якби чоловік потрапив у полон, він би звідти не вийшов. О шостій ранку ми вже виїхали. 

Ми все покинули, довелося починати все спочатку. Я залишилась без роботи. Добре, що чоловік працює. Дітям теж нелегко - у новому місті ні родичів, ні друзів, ні підтримки. 

Я найбільше переймаюсь, що у Токмаку залишився наш собака - вівчарка. За ним там приглядають, але ми по ньому плачемо щодня. Хочемо швидше додому. 

У Запоріжжі переважна більшість людей пропонуть нам допомогу і підтримку. Родина вся в зборі, всі живі-здорові. Це найголовніше. 

Сподіваюсь, що життя зміниться на краще. Думаю, що ми скоро повернемося додому і все у нас буде добре. Ця війна відсіяла багато нехороших людей, фальшивих друзів. 

За моїми прогнозами, війна закінчиться до наступного літа. Майбутнє своє бачимо у нашому місті. Сподіваюсь, що житимемо ще краще, ніж до війни.