Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Лілія Василівна

«Важко усвідомити, що я більше не повернусь додому, до рідної хати…»

переглядів: 55

Життя перестало існувати: розділилось на «до» і «після». Це важко, дуже болить… Я батьків не бачу вже другий рік, вони залишились там. Дітей вивозили під обстрілом, після чого у дитини почався нервовий тік, лікую дитину ще досі. На початку березня, коли місто було вже в оточені, в нашу квартиру прилетів снаряд, знесло повністю кімнату. Потім згодом будинок 12 поверхів знесли, більше нічого немає… Важко усвідомити, що я більше не повернусь додому, до рідної хати…

Страшно було, коли брат, який працює в поліції, виходив з міста, прикинувшись простим електриком, а нам в цей час кажуть, що на блокпостах стоять наші, які перешли на їх сторону і показують працівників, і одразу беруть в полон або розстріл…

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Маріуполь 2022 2023 Текст Історії мирних жінки діти переїзд зруйновано або пошкоджено житло психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення здоров'я житло розлука з близькими окупація
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій