Історії, які ви нам довірили
Світлана разом із сином жила на Лівому березі. В перші дні їй зателефонував брат і попередив: "У Маріуполі буде іловайський котел".
Родина переховувалася в нічному клубі в центрі міста. Там виживали ще 180 маріупольців.
"9 березня. Страшний день. Ми готували їжу всередені. У цей час російський літак скинув авіабомбу на ПДТУ. Прям навпроти нас. Під уламками - мій син із п'ятьма людьми. На нас начебто мішок цементу висипали. Темрява. Стоїш в заціпенінні. Де мій син? Від удару постраждала ліва сторона тіла. Шия – в зелений горошок.
Військові сказали, що то була вакуумна бомба. Наче шестибальний землетрус. Тиск на голову. Сину привалило спину.
Загорілася машина. Там було двоє діток. Тата убило. А повз університет йшла жінка. Загинула. Тиждень лежали трупи. Не могли поховати. Бомби, ракети, танки", - згадує своє виживання в пекельному Маріуполі Світлана.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
