Історії, які ви нам довірили
Ми з донькою, яка має інвалідність, у 2014 році були вимушені виїхати з Донецька. Нову домівку знайшли на Київщині і були щасливі, що нарешті все у житті влаштувалось.
З лютого ми постійно приймали у себе родичів, які тікали з обстрілюваного Торецька, де не було світла, води, газу. Люди перебували у нас, поки я шукала для них доступне житло.
Зараз разом зі мною і моєю тринадцятирічною донькою живе племінниця. Їй п’ятнадцять років, її батьки не можуть залишити «гарячу точку» в Торецьку, бо тато служить у ДСНС, а мама працює медсестрою в лікарні.
В нашій родині є ще один «переселенець» - кіт Айсик, який народився у 2014 році під час війни і з тих пір подорожує з нами. Він завжди все робить разом із донькою: їсть, спить, сидить поряд, коли вона робить уроки.
У цій війні мене вражає високий рівень людяності українців, якого не було вісім років назад. Через війну я втратила роботу, але люди мені допомагали і не дали почуватися покинутою. Я вірю, що у нас все буде добре.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
