"В цій війні мене багато чого шокувало"

Я була вдома, в своїй постілі та спала, коли літаки почали бомбордувати аеропорти. Прокинулась від вибухів. Я саме збиралася вийти на роботу, але всі мої плани перебила рашка. Син у садочок не ходить, бо вони не працюють, грошей не маю. Мати-одиначка. В цій війні мене багато чого шокувало: перебиття водогону, вторгнення повномоштабне, підрив дамби та багато іншого.

З 12-го квітня минулого року почалися пошуки води, як питної так і побутової. Набирали де можна було. Дощову воду збирали для побутових потреб, якщо не було дощу, то ходили до людини в якої була скважина. Питну ми брали ту яку привозили.

Через стрес постійних обстрілів в мене дитина перестала ходити до туалету і робе це в штани. Погано розмовляє. Лікарі говорять що в нього присутній спектр аутизма, але документально цього не підтверджують. Виїхати з міста не можу, бо не хочу покидати своїх батьків та бабусю. Бабуся після операції на очах всеодно не бачить. Мати хвора на псоріаз, болять коліна. Батько в мене погано бачить, хворе серце (два клапани треба міняти), 3-тя група інвалідності, грижа та онкологія. Я не можу іти на роботу, бо садочки закриті та мамі потрібна допомога час від часу. Ми всі живемо разом, окрім бабусі.

Приємним моментом було звільнення Херсону. Не маю роботи, мала піти, але мої плани змінила війна. Як закінчиться війна, або хоча б заробе садочок, в який ходив син, то одразу піду на роботу.

Війна ще не закінчилася і предметів, які нагадуватимуть про неї, буде дуже багато.