Я воював в Афганістані, тож розумів, який жах всіх очікує після двадцять четвертого лютого. Усі мої плани зруйнувалися, а діти виїхали за кордон.
Після обстрілів у Слов’янську у часто були пошкоджені комунікації. Доводилося виживати без води і світла. Також не було газу, я купував балони.
У кого не було газу, готували їжу на багатті.
Згодом я виїхав у Дніпро. З собою забрав рибок і равликів – улюбленців онука. Сподіваюсь, що у дітей буде майбутнє після закінчення війни.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.