«Усі масово виїжджали, і ми вирішили, що діти повинні виїхати»

Мешкаємо в Покровську Донецької області. Мені 47 років. Ми не виїжджали нікуди, і бажання не було.

Я директор освітнього закладу. Слідкувала за новинами з 22 лютого цілодобово.

Все страшне: смерть, обстріли, лінія фронту дуже близько. Також шокувало, коли був приліт, і мій освітній заклад постраждав. Я була якраз там. Більше ста вікон вилетіло. Повезло, що я не постраждала.

Найбільші труднощі були, коли діти виїжджали за кордон. Тоді нас просто змусили евакуюватися. Усі масово виїжджали, і ми вирішили, що діти повинні виїхати. Були в Молдові, вже повернулися назад. Зараз донька в Дніпрі, а син навчається в Словаччині.

Я думаю, якщо нам вистачить сили волі, то війна закінчиться завтра.

Майбутнє хочу бачити без війни, щоб син приїхав навчатися в Україну. Я не хочу, щоб він навчавсь за кордоном.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/