"Україна майбутнього починається з шанування минулого"

Санаєв Руслан, 11 клас
Комунальний заклад "Полтавська загальноосвітня школа I-III ступенів №30 Полтавської міської ради Полтавської області"
Вчитель, що надихнув на написання есе: Петрова Олена Іванівна

Моя Україна майбутнього

«Ми відродилися з ґрунту, наскрізь напоєного кров'ю наших предків, що лягли в боротьбі за волю України, ми висисали з молоком наших матерів стародавню любов нашої нації до вітчизни і її свободи і ненависть до насилля над нами. Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу навесні, бурхливо несеться до моря, так не можна спинити нації, що ламає свої кайдани, прокинувшись до життя»,— писав ідеолог, чиї слова згодом стали визначальними в розвитку націоналізму нашої держави, автор праці «Самостійна Україна» Микола Міхновський. Не можна говорити про майбутнє, не знаючи витоків, коріння, що своєю довжиною заглибилося в історію.

У майбуття маємо ввійти переможцями кровопролитної, надзвичайної у своєму масштабі війни, що тліла з 2014-го року та наново бурхливо спалахнула в 2022-ому. Від цього повинні сформуватися логічні та найоптимальніші, як я вважаю, орієнтири.

Важливим є питання геополітики. На рівні держав та об’єднань якнайкраще буде економічне партнерство України та Європи й інших цивілізованих країн та вступ до Північноатлантичного альянсу. Не бачу значних переваг знаходження в ЄС в нашому випадку, та й, будьмо відвертими, доволі мізерний шанс потрапити туди навіть за бажання. Куди б краще було вступити в спільну економічну європейську зону. Утім, НАТО підніме рівень технологічності Збройних Сил завдяки високому рівню стандартизації. Це забезпечить українську сторону кращим оснащенням, коли Захід отримає в обмін чи не найзначніше — інструкторів із бойовим досвідом у сучасній війні. Мілітаризація, на мою думку, є питанням першого порядку, оскільки без захисту не можна збудувати потужну провідну державу. Завжди знайдеться той, хто буде мати імперські амбіції через видиму слабкість. Її не має бути.

Світ працює за принципами попиту й пропозиції. Культура не виняток. Створюючи попит на чуже, пропорційно виросте й пропозиція, що сильно шкодить просуванню нашого. Національна свідомість громадян країн Балтії виросла тоді, коли ввелася політика відокремлення у сфері культури. Правильно буде відтворити аналогічний сценарій і нам. Буде велике щастя, коли наші внуки потребуватимуть перекладача з російської.

Останнє, що хотілося б розглянути,— це ідеологічне питання. Україна має сповідувати український націоналізм. Лиш у такому випадку ми будемо спроможні вберегти найголовніше — націю. Тільки так є шанс піднести на п’єдестал Україну. Хочеться зацитувати слова Дмитра Донцова: «Така повинна бути наша національна ідея: всеобіймаюча, виключна, яскрава, якої гаслом є не спочинок і уживання, лиш акція і воля до влади над відірваними засадами, над чужою ідеєю, над власним окруженням, над «обставинами», над усім часовим і поодиноким. Лише та ідея виведе нас зі стану провінцій, лише вона сполучиться з тим штосом, без якого мертва всяка ідея».

Отже, Україна майбутнього — держава, що насамперед є ідеалістичною. Ні в якому разі не можна допустити культу матеріалізму, тому що це шлях до космополітизму, який отруює маси й створює унікумів, котрі стверджують, що вони нічого не повинні державі. Не можна віднайти шляху більш простого до занепаду й руїни через стирання національної свідомості. Держава — це не скарбничка, до якої ходять за потреби. Її значення сакральне. Хай квітне Україна!