"У війні не буває тих, що виграли - тільки програли"

Колеснікова Єлизавета Денисівна, 16 років, Криворізький фаховий медичний коледж, группа СС9-2-3

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Нікітенко Катерина Володимирівна

Конкурс єсе "Війна в долі моєї родини"

Безперечно, кожен українець зараз переживає складні часи. З початком війни життя кожного з нас кардинально змінилося. Всім довелося важко: комусь довелося покинути все і виїхати за кордон, а у когось загинула рідна людина, яка захищала свій народ. "Подібно до того, як найбільшим фізичним злом є смерть, так найбільшим моральним злом є, звичайно, війна"- Ф. Вольтер. Кожна людина бажає безпеки, тому не лише українці, а й люди з інших країн розуміють наскільки жахливими є наслідки війни, тому люди з усіх куточків світу підтримують нас і всіляко допомагають.

Коли російські війська вторглися на нашу територію, був звичайнісінький ранок, тільки ось прокинулась я не під будильник, а від метушні за дверима своєї кімнати. Спочатку все здавалося жартом, чимось нереальним, адже я ніколи не думала, що таке може статися з кожним із нас. Коли я все ж таки усвідомила ситуацію, стало дуже страшно: за своє життя, за свою сім'ю, за свою країну. Проте було страшно не лише мені: на вулицях, в автобусах, поїздах, магазинах - скрізь був стурбований натовп людей. Кожен переживав новини по-своєму, але кожен боявся.

Ще одним ударом стало для мене те, наскільки кардинально змінилося моє життя. Моя сім'я вирішила до останнього залишатися в Україні, адже і я, і мої батьки народилися і виросли саме тут. Але дуже багато моїх рідних, друзів та просто знайомих поїхали за кордон. І тому разом зі страхом я почала відчувати самотність. Це був надзвичайно складний період у моєму житті. Правду говорив Артур Невілл Чемберлен:

"У війні не буває тих, що виграли - тільки програли".

Що мене вразило ще більше, так це те, як згуртувався наш народ. Кожен намагався всіляко підтримати свою Батьківщину: хтось постами в соцмережах, хтось гуманітарною допомогою, а хтось на фронті. Наші воїни сьомий місяць стоять стіною перед російськими окупантами, захищаючи всіх нас, віддаючи своє життя за свободу нашої країни, за мирне майбутнє та майбутнє своїх близьких. Поступово страх відступив, зате прийшло усвідомлення, наскільки сильно я люблю свою країну, свій народ, і наскільки сильно я жадаю миру.

На сьогоднішній день мир для мене - це синє небо над головою, це посмішки оточуючих мене людей, це життя без страху за майбутнє своєї країни. Для мене світ - це відсутність війни, це повернення наших рідних з фронту, це можливість сміятися поряд зі своїми близькими. Для мене світ - це свобода нашої країни, і я вірю, що ми впораємося, що ми зможемо відстояти свою Батьківщину, що ми будемо радіти життю поруч зі своїми близькими, що ми будемо жити без страху за своє життя.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/