Історії, які ви нам довірили
Було дуже страшно, коли в перший день війни моя донька була далеко від мене. Одразу не стало світла та води. У перервах між обстрілами, чоловік шукав воду у місті.
25 лютого ми виїхали на Полтавщину, забрали з собою кішку. Їхати було страшно, але іншого виходу не було.
Зараз я живу у Дніпрі, на роботі я в простої. Сподіваюсь, Дніпро – остання евакуаційна точка. Майбутнього я поки не бачу. Як на мене, війна може закінчитись за рік.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Місце інтерв'ю:
Дніпро
Місце подій:
Щастя
Дата інтерв'ю:
13.06.2023
Категорія
Історії мирних
Спосіб запису
Текст
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
Інші історії
