«У нашому будинку були масштабні пожежі – люди гасили їх самотужки»

Мені 62 роки. Я жила в центрі Маріуполя. 24 лютого прокинулася від вибухів. Пішла на роботу й майже відразу повернулася додому.

У нас не було світла, зв’язку, газу. Я готувала їжу разом з іншими мешканцями будинку на багатті. У нашому будинку були масштабні пожежі. Люди гасили їх самотужки.

Десятого березня я вирішила вибиратися з міста, бо розуміла, що там на мене чекала або інвалідність, або смерть. Транспорту в мене не було, тому вирушила пішки, а потім мене підвіз один чоловік.

У Бердянську я спитала, скільки винна йому за дорогу, а він відповів: «Ніскільки. Просто будьте живі». А ще дав ковбаси і хліба. Я їла і плакала.

Ракета, що влучила в драмтеатр пролетіла прямо перед моїми вікнами. Скло випало разом з рамою.

Я зупинилася в Одесі, бо тут мешкає моя донька з онуком. Живу в історичному районі міста. Мені подобається тут. Отримую матеріальну допомогу від держави й продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова, за що дуже вдячна.

Хочеться мирного неба і повернутися в свою квартиру. Вона дісталася мені від батьків.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/