Історії, які ви нам довірили
У мене є чоловік і восьмирічний син. Коли почалася війна, чоловік був у від’їзді, а ми з дитиною – вдома. Ми боялися, не спали. Наш син - з особливими потребами. Війна негативно відобразилася на його емоційному стані.
У наш будинок влучила ракета. Добре, що у той момент нас не було вдома. Син наполіг на поїздці до бабусі й дідуся. Навіть самостійно почав збирати сумку. Ракетний удар стався через дві години після нашого від’їзду.
Чоловік був недалеко від дому. Він почув вибух і побачив дим. Виявилося, що ракета влучила в протилежний від нашої квартири кінець будинку. У нас вилетіли вікна. Осколки валялися по всіх кімнатах.
Якби ми були вдома, то отримали б поранення. Кіт злякався. Тепер реагує на кожен гучний звук – одразу ховається за диван.
Син бачив пошкодження будинку, і це закарбувалося в його пам’яті. Тому зараз з ним працює психолог.
Мої батьки жили в Херсонській області. Їхнє село потрапило в окупацію, тому їм довелося виїхати. Зараз вони мешкають у Кривому Розі.
Ми віримо в ЗСУ. Сподіваємося, що скоро святкуватимемо перемогу. Хочеться миру, спокою, стабільності.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
