«У наш будинок було пряме влучання: він згорів вщент»

Війна застала мене у власному будинку: я почула якийсь гул. До 24 квітня ночі були спокійні, а потім навколо все почало вибухати. Майже тиждень ми просиділи у підвалі.

14 травня у наш будинок було пряме влучання: він згорів вщент. На щастя, нас вдома вже не було, ми виїхали. Справа у тому, що моїй мамі було важко спускатись у підвал, у неї хворі ноги, їй 74 роки. Спочатку ми вірили, що все буде добре, тому не евакуювались. Потім зрозуміли, що стає більш небезпечно, у сусідні будинки були прильоти снарядів.

Було складно знайти транспорт для евакуації та вибрати день, бо стріляли постійно. Але нам все вдалося.

У Запоріжжі нам було де жити, тому приїхали сюди. Думали, що ненадовго, але уже знаходимось тут декілька місяців. Я працюю вчителем - це мене відволікає і рятує. Сили дає спілкування з людьми, які мене розуміють.

Коли припинять бомбити Оріхів, одразу повернемось. Майбутнє бачу лише в рідному місті.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/