Людмила Кашпур

«У нас повністю було винесено балкон і ще у двох квартирах під’їзду»

Кашпур Людмила, вчитель ЗОШ №29

Війна. Моя історія

У рядках радіо диктанту 2023 року « Дороги України» є слова про різні куточки рідної нашої Батьківщини – України . Про Чернігів згадується так: «Дерева по коліна у воді перед вцілілим пішохідним мостом через Десну в Чернігів.» …Так, саме цей міст був єдиним ланцюжком виїзду із міста під час осади.

24 лютого 2022 року до нас прийшла війна… Мої синочки вмовляли мене виїжджати з самого рання з нашого міста. Але ж я й гадки не мала, що може бути так.

Я подзвонила матусі та братові, щоб разом вже вирішувати, як бути. Так і зосталися вдома. Не знали ще тоді, що буде таке пекло. Особливо важко згадувати ті години та дні, коли воєнні події відбувалися зовсім близько - на нашій вулиці.

У першу суботу війни ми всім під’їздом ховалися у підвалі нашого будинка. На вулиці так лячно все гупало, що все, що ми робили - читали Біблію та молилися Богу.

90 псалом завжди при мені і зараз. « Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх».

У цей же день потужним пострілом було випалено повністю стояк із 5 квартирами будинку навпроти нас. Пожежа була величезною.

Я попросила всіх присутніх не використовувати нецензурну мову, бо ми й так вже зло на власні очі бачили. Через рік тільки вдалося відремонтувати квартири. У нас повністю було винесено балкон і ще у двох квартирах під’їзду. Старший 20-річний син у цей час був навколо міста. Як же ми всі були роз’єднані!

Через деякий час пропав зв'язок та світло. Сусіди потрошку почали виїздити( особливо у кого були дітки).

Не було ніякого зв’язку із нашою бабунею, тож ми із молодшим сином вирішили йти до неї. Під гучні постріли дібралися та й залишилися у неї в квартирі. Бо дуже змерзли за три тижні у своєму підвалі. У ту ж саму ніч вороги скинули бомбу на школу, що зовсім поруч була(100 метрів). Мій брат як раз заїхав за нами.