«У нас перші дні були дуже жорстокі»

Сім’я з Токмака була змушена подолати 17 тисяч кілометрів, щоб дістатись до Запоріжжя. При цьому діти підіймали настрій дорослим 

Мені 36 років. Проживала в місті Токмаку. Наше місто рашисти окупували за два дні. Жахливо було. Стріляли. Хлопців вбивали. У нас перші дні були дуже жорстокі.

У нас все вимкнули, нічого не було. Не було світла, не працювали магазини. Ми 12 днів проживали без світла, а потім зібрали речі і поїхали. 

Виїхали всією родиною, тільки всі залишилися без роботи. Просто проживаємо.

Обрали Запоріжжя, тому що я тут навчалася. Я знаю це місто, і у знайомих була квартира - було куди їхати. Наші двоє дітей на диво нормально все перенесли. Вони були кращими психологами, ніж ми з чоловіком. Вони нас втішали, казали, що все буде добре.

Ми навчилися один одного підтримувати, більше спілкуватися, розмовляти – тільки так і переносимо все це.

Мені хочеться, щоб війна закінчилася завтра. Спочатку думала, що на новий рік будемо вдома, але - ні.

В майбутньому бачу квітучу країну, радісних наших дітей. Для мене щасливе життя - це без жодного руського. Взагалі хочу, щоб їх десь подалі закинули. На Марс їх, будь ласка, нехай там воюють.