Наше село Одноробівка знаходиться у Харківській області, за вісім кілометрів від російського кордону. Зараз там точаться запеклі бої. Нашого будинку вже немає - його розбомбили, як і будинок моєї 86-річної бабусі.
Спочатку ми ховались від обстрілів у погребі, а потім евакуювались до Луцька разом із бабусею і тринадцятирічною донькою. Тут вона трохи заспокоїлася від страху, який ми всі пережили вдома, але все одно боїться сирен і плаче ночами. Адже в Україні зараз немає безпечного місця. Єдине, що лишилось у моєї дитини від рідного дому – м’яка іграшка, з якою вона спить.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.