З ранкових нових ми дізналися, що почалася війна, і я пішла на роботу. Вже потім прийшов страх, повна необізнаність: про наявність бомбосховищ, про те, що та як слід робити, як бути в спокої й не лякати дітей.
У місті почалася паніка. Магазини частково були закриті. В тих, де ще був товар, отоварювали тільки за готівку, а гроші всі були на карточці.
Я дуже хочу, щоб мої діти були у безпеці, тому мрію вивезти їх за кордон. Коли син і донька кажуть, що все буде добре, - то вірю в це.
Робота в мене є, я держслужбовець. Але боюся, що буде скорочення, і тому задумуюся, що робити, коли це станеться.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.