«У мене більше немає нічого в Маріуполі»

Квартира Євгена у Маріуполі згоріла. Він на той час вже жив у Львові, але дуже хвилювався за батьків – вони місяць були без зв’язку в окупації

Я родом з Маріуполя, там жили мої батьки. Ми з дружною жили у Донецьку. У 2014 році жінка завагітніла, і якраз почались бойові дії на Донбасі. Ми одразу зібралися і поїхали у Львів.

Мали серйозні складнощі з житлом, не допомагало навіть те, що дружина вагітна. Але ми все подолали: донька моя народилася, я відкрив кав’ярню у центрі міста. Свою квартиру у Маріуполі я здавав переселенцям з Краматорська. Я не брав з них грошей – на своєму досвіді знав, як важко влаштовуватись, втративши все. Зараз в Маріуполі в мене квартири нема - вона згоріла, як і будинок, машина.

Звичайно, я переживав. То було жахіття: я прокидався і не знав, чим усе може закінчитися. Дивився на лівий берег Маріуполя й лякався від того, що з ним зробили. Слава Богу, що всі мої близькі та родичі живі, всі виїхали.

Я займався волонтерською діяльністю – працював позмінно на залізничному вокзалі Львова. Ми допомагали людям усім: від інвалідних візочків до квитків до Кельну. Я зустрів стільки знайомих, скільки за останні 20 років не бачив.