У 2014 році я переїхав із Горлівки до Маріуполя, а потім виїхав до Дніпра. Я МЧСник, у перший день війни працював: рятував людей, гасив пожежі. Потім моє відділення перевели до Дніпра. У Маріуполі залишались мої батьки. У них не було води, світла і газу. Мої батьки не їли по декілька діб, могли голодувати по три дні, бо не вистачало продуктів.
За час війни мене найбільше шокували смерті людей, моїх рідних і близьких.
Зараз я живу в Дніпрі, а мої батьки – у Вінниці. Сподіваюсь, майбутнє в Україні буде радісним, а всі люди - усміхненими.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.