«У людей будинки руйнувалися. Спочатку ми в підвалах ховалися, а потім перестали»

У війну Федір Репітун залишився один. Дружина померла, а дочка зі своєю сім'єю хоч і живе всього в десятці кілометрів, але «з того боку», тому відвідати батька не може.

Все почалося в Слов'янську, в Краматорську, до нас пізніше бойові дії прийшли. Десь в самому кінці січня 2015 у нас загинуло п'ять осіб і почалися обстріли. У людей будинки руйнувалися. У мене, на щастя, тільки в літній кухні скла вилетіли, більше сильних руйнувань не було. Спочатку ми сиділи в підвалах, а потім перестали ховатися.

У людей будинки руйнувалися. Спочатку ми в підвалах ховалися, а потім перестали

У війну дружина померла, тепер живу один. Дочка поруч, в 11 кілометрах, але її сюди не пускають, не дозволяли виїзд, хоч я їздив просити. Тепер спілкуємося тільки по телефону.

Я отримував допомогу від Ріната Ахметова. Давали продукти, вони зараз дорогі, а пенсії невеликі. Нам ще давали брикети і дрова на топку. Велике спасибі тим, хто її давав, ми вдячні за це.

Забути б хотілося всю війну! Мрію, щоб скінчилася вона, поїхати подивитися на дітей, на онуків. Поруч живуть, а бачитися не можемо.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/