Історії, які ви нам довірили
"У брата був вибір: забрати дитину чи собаку. Він вибрав дитину"
23 лютого Світлана разом із донькою на один день поїхала до Львова. Про початок повномасштабного вторгнення дізналася у потязі. Повернутися до Маріуполя не змогла. В місті залишилися батько, брат, чоловік.
"Весь цей час я жила в телефоні. Ти бачиш, як танком розстрілюють будинок, в якому твої рідні", - говорить Світлана.
17 березня під час обстрілу уламок потрапив у голову тітки Наталії. 23 березня жінка померла на очах сина та мами.
"Бабуся мені розповідала, як брат кричав: "Мамочка, не помирай, будь ласка, не помирай", - розповідає племінниця Світлана.
А 21 березня дружина батька повідомила, що його вбив снайпер. Валерій Козар місяць не дожив до 60 років.
"Психологічне пекло. Дивишся у телефон і чекаєш, аби хтось вийшов на зв'язок", - говорить Світлана.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
