Оксана

«Тривожна валізка у мене була напоготові»

Я жила в Краматорську. Коли почула вибухи на аеродромі у перший день війни, вирішила відразу виїжджати. Тривожна валізка у мене була напоготові. Я їхала автівкою. Близько двох годин простояла на заправці. Колеги мого тата прийняли мене у Львові. Згодом я переїхала на Полтавщину. Було страшно і важко влаштовуватись далеко від дому.

Я знаю, що в Краматорську людям доводилось ховатись у підвалах, переживати жахи війни у різних обставинах. На жаль, у місті є багато загиблих людей. Мені боляче про все це дізнаватись.

Обстріл залізничного вокзалу – це злочин проти українського народу, як і кожен постріл і вибух.

Зараз я живу в Полтаві. Працюю журналістом. Сподіваюсь, що дуже скоро писатиму про закінчення війни в Україні.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/