Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Ярослав Duncan Слободенюк

"Тоді йому вистрілили в голову"

переглядів: 13

Ярослава Слободенюка вбили російські окупанти в Бучі 6 березня 2022 року. Спершу вистрілили по ногах, а потім поцілили в голову. Мама Ярослава кілька днів чекала, що він таки повернеться додому. А потім їй вдалося евакуюватися до Києва. Уже там вона дізналася, що син загинув.

Тоді йому вистрілили в голову

«Нас сильно обстрілювали з 24 лютого, а за кілька днів все дещо стихло. Оскільки ні звʼязку, ні інтернету не було, син вирішив поїхати на велосипеді до товариша в центр, розпитати, що там і як. Ми ж жили на околиці, у Лісовій Бучі. Повернувся, поїв і розповів, що нікого не було. Потім вирішив поїхати ще раз… Обіцяв встигнути повернутися назад до комендантської години, але більше не приїхав. На другий день я зрозуміла, що сталася біда. Сусід сказав, що там, куди син поїхав, були російські окупанти. Як з'ясувалося потім, він їхав на велосипеді через парк, і йому окупанти вистрілили по ногах. Він ще намагався добігти до бомбосховища… Очевидець розповів, що Ярославу наказали стати на коліна, а він же не міг цього зробити, бо був поранений. Тоді йому вистрілили в голову», – сказала мама загиблого Лілія Слободенюк.

Ярославу було 39 років. Він народився у Києві, там зростав і навчався. Після школи переїхав до Бучі. З часом орендував квартиру, одружився. Працював у компанії «Автотехнікс», де обіймав посаду комплектувальника. Найбільшим його захопленням була музика. Він закінчив музичну школу по класу гітари. Коли підзаробив – купив власну електрогітару. Грав із друзями у різноманітних групах, знімався в кліпах. Мріяв стати відомим музикантом.

Після розлучення переїхав жити до мами в приватний будинок у Бучі.

«Він був спокійним, порядним, доброзичливим. Завжди приходив на допомогу, був безвідмовним у цьому плані», – розповіла мама Лілія.

Тіло Ярослава кремували та поховали в Ірпені, де він мешкав раніше з колишньою дружиною. Це місто чоловік дуже любив.

У Ярослава залишилися мама, брат, бабуся і дядько.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Буча 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки поранені психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення перший день війни Соцмережі
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій