Аліна Клименко

"Там тільки що людей багато загинуло"

37 днів у блокаді прожили жителі Чернігова на початку 2022 року. Із 24 лютого і до перших днів квітня обласний центр потерпав від щоденних обстрілів. Матеріал Радіо Свобода.

Одна з наймасовіших трагедій Чернігова часів блокади міста – розстріл черги за хлібом 16 березня.

«Близько 10:00. Був здійснений обстріл цивільних людей, які стояли у черзі за хлібом біля магазину «Союз» по вул. Доценка. Загинуло 14 людей. Як зазначили в ОК «Північ», окупанти стріляли з важкої артилерії. Найімовірніше, з «Градів», – йдеться в повідомленні на сайті Української Гельсинської спілки.

Цей злочин росіян проти мирного населення був зафіксований завдяки роботі Чернігівської журналістки Аліни Клименко.

«Обстріли в середині березня були щодня, мій район сильно обстрілювали, це околиця міста, розповідає Аліна Клименко. – Звʼязку в місті тоді вже не було, і, можливо я би не зреагувала на ці вибухи тоді. Ось тільки мій батько в той день пішов із самого ранку за хлібом. Хтось із сусідів передав інформацію, що начебто під магазин «Союз» має підʼїхати машина з хлібокомбінату. Тоді свіжого хлібу ми не їли вже днів 3-4. Повернувся батько розгубленим. Питаю: «А де хліб?». Відповідає: «Немає, там тільки що людей багато загинуло». Він показав шматок теплого уламку в долоні. Я зрозуміла: це шанс зафіксувати страшну реальність нападів росіян на цивільне населення. Мій телефон вже сідав, я взяла ще мамин, попросила брата піти зі мною на випадок, якщо раптом будуть ще обстріли і мене поранить. Ми буквально побігли на місце, я почала знімати прямо з-за повороту, побачила з десяток тіл біля магазину, переважно це були люди старшого віку. Когось в цей момент грузили у приватні автівки, щоб відвезти до лікарні. Навіть «швидкі» ще не встигли на той момент доїхати. Я встигла зробити тільки чотири кадри, як на мене налетіли люди і тероборона, хлопець погрожував прострелити мені телефон, мені не дали продовжити зйомку. Тоді до тих, хто знімає на телефони, ставилися як до навідників. А в мене не було ні бронежилета, ні шолома із написом преса. Але навіть ці кілька кадрів потім стали доказом воєнного злочину росіян. А цей уламок, що батько приніс, ми досі зберігаємо».

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/