«Такий страх передати просто неможливо, це потрібно було побачити»

Ми проживаємо в Нікопольському районі. Так вийшло, що старша сестра наразі в окупації в Енергодарі, а брат і я тут, діти тут, ще й у нас мама живе, яка перенесла вже другу війну. Нам було видно через море, як бомбили Нікополь, і нам прилітало через Дніпро.

В перший день війни ми тут всі переживали, плакали. Бачили, як ракети летіли через город. Такий страх передати просто неможливо, це потрібно було побачити.

Шокувало, як Херсон взяли. Тоді тут все гуркотіло, ми бачили, як снаряди летіли, і в нас скло у вікнах торохтіло.

Зараз спасибі Фонду Ріната Ахметова, що допомагає, і допомагає дуже добре. На початку продуктів не вистачало в магазинах, а зараз всього вистачає.

Хочеться щоб, швидше все скінчилося, бо нерви на межі, поки не чую гуркоту. А як тільки почую, то не можу передати це - на початку була така паніка, не знала, що робити і що хапати.

Думаю, що після нашої перемоги народ буде дружніше, один одному допомагатиме, більше поваги буде. Потрібно буде відбудовувати нову Україну.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/