"Так сталося, що не оминула біда і наше місто"

Задорожній Владислав

Комунальний заклад «Первомайський ліцей № 5, 10 - А клас

Учитель, який надихнув на написання есе: Мартиненко Надія Георгіївна

"Чому бути українцем – це моя суперсила"

«Україно! Ти для мене диво!» - саме словами Василя Симоненка хочеться розпочати своє есе. Я пишаюся тим, що народився і живу на своїй рідній землі, тут пройшло моє дитинство, тут я навчаюся і хочу жити завжди. В цій країні народилися та жили мої прадіди, бабусі, дідусі та батьки.

Для мене Україна – це країна зі славною історією, багатою культурою, своїми звичаями та традиціями. Наші поля, ліси – найбагатші. Наша мова була, є і буде наймилозвучнішою у всьому світі.

За час повномасштабної війни, яку веде країна-агресор, у кожного українця змінилося життя. Люди почали відкривати в собі свою суперсилу: патріотизм, організованість, терпіння, мужність, стійкість. Особисто для себе я визначив, що моя суперсила – це бути українцем і пишатися цим!

Зараз у нашій країні нелегкий час, бо росія хоче знищити нашу неньку, але цього не буде ніколи! На захист Батьківщини стали мужні та відважні козаки, наші воїни-захисники та захисниці, які мають незламний дух і силу української нації. Щодня, ризикуючи своїм життям, вони виборюють свободу для України. У кожному місті є місця, зруйновані ракетами і не лише…

Так сталося, що не оминула біда і наше місто. 4 липня 2023 року мала відбутися панахида за героєм Олегом Фадєєнком з позивним «Малиш» - сильним, мужнім та відважним воїном. Люди прийшли на площу, щоб вшанувати пам’ять Героя, але…. близько 13:30 пролунав вибух, який нанесли нелюди. Але дух мешканців нашого міста не зламати! Після вибуху я з товаришами попрямував до місця подій, де це все сталося. Ми допомагали людям, чиї квартири постраждали: виносили сміття, прибирали скло, заносили дсп, щоб посклити вікна. Саме в цей час мешканці нашого міста об’єдналися, стали згуртованішими і показали свою незламність та силу. Кожного дня ми донатимо, щоб прискорити нашу Перемогу, дякуємо кожному захиснику та захисниці за кожен новий день, за те, що прокидаємося в своєму ліжку.

Я вважаю, що бути українцем – наша суперсила, прагнення до свободи та воля до життя, бо ми незламні. Як писав Тарас Шевченко: «Борітеся – поборете…». Я впевнений, що дуже скоро вся ця русня буде перебита нашими відважними захисниками та захисницями, бо для того, щоб перемогти – треба бути сильними та сміливими.

Я щасливий, що народився і живу в Україні і пишаюся незламністю духу і силою українського народу!

Україна була, є і буде – це моя Батьківщина!

Слава Україні!