Історії, які ви нам довірили
Борик Ірина, вчитель ВСП ФКЗІ ДУІТЗ
Війна. Моя історія
24 лютого… Ніби як завжди звечора зібралися на роботу. Але вранішній гуркіт обірвав усі плани. Страшне повідомлення – почалася війна… Воно не вкладалося в голові. А далі ще страшніше… Сусіди, знайомі подалися у розгубленості, хто куди.
Страшні новини, жахливі картини вбивств ні в чому невинних людей. Ми чекаємо і віримо в швидку перемогу ЗСУ. Хлопці молодці!!!!!
Час іде… Весна. Виють сирени. Над головою пролітають ракети. Молимося….Людей везуть в автобусах з Миколаєва, Херсона. Летять швидкі, рятуючи життя людей….
Україно! Рідна ненько, ти така гарна!!! Твої золоті пшеничні коси, блакитні очі, вишивана сорочка, рідна українська мелодійна мова! Що може бути дорожчим і кращим?! Чому, матусю, злії люди, підняли руку на тебе?! Чому гинуть твої найкращі сини?
Страшно… Зима…. Нема світла. Ракети летять… Люди гинуть… У мене мала донечка, хворий батько. Ми навчаємо дітей…. Це моє покликання, моя доля. Ми вистоїмо!!!! МИ – УКРАЇНЦІ!!!!
Я люблю тебе, моя рідна земле, моя Україно! Знаю: ми, українці, переможемо – будемо вільні і щасливі на нашій Україні.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці! Запануєм і ми браття у своїй сторонці! Слава Україні!!!!!
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
