Історії, які ви нам довірили
Війна всім принесла багато горя. Нас вона теж не обійшла. Страшенні, сильні вибухи ми й досі чуємо. Це забути неможливо. Ми жили в чудовому, квітучому місті - Бахмуті. Наш дім знаходився поблизу військової частини, тож перші приліти ми чули першими. Коли почались сильні обстріли 20 травня нас з дитиною і бабусею вивіз на авто дідусь. Дідусь з бабусею жили в с. Берестове, під Лисичанськом. Село було знищено повністю. Наш дім теж знищено, повертатися нема куди взагалі.
Зараз ми вже майже рік живем в с. Васильки. Тут нам дали стареньку хату. Ганнуся навчається дистанційно, але той жах вона й досі відчуває. Але саме страшне нас чекало потім. Через війну, у дідуся у віці 60 років стався перший обширний інфаркт, а через місяць - другий, який він вже не переніс і дідусь помер. Це було саме страшне горе для всієї родини. Як і багато хто ми стикнулись з гуманітарною катастрофою. Нам тоді вже відключили світло, газ та воду, їжу готували на вогні на вулиці, аптеки вже не працювали, воду трохи запасали, але вона швидко закінчувалась.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
